Чому Ви вирішили стати викладачем?
Увесь час після закінчення навчання я працюю в одному колективі, який із часом трансформувався з одного підрозділу в інший. Отже, на ФПМ я працюю з часу створення факультету. Я працювала в науково-дослідному секторі кафедри на посадах інженера, наукового співробітника. Завідувач кафедри пропонував мені перейти на викладацьку роботу, але я не погодилась. Я вважала, що це буде дуже нудно та одноманітно. Але з часом обставини змінилися, і я повернулася до тієї пропозиції. І яке ж було моє здивування, коли я почала працювати на посаді викладача. Я не врахувала, що наша спеціальність, яка пов’язана з напрямом IT-технологій, така «непосидюча»: не стоїть на місці, динамічна, дуже рухлива і навіть трохи примхлива. Це мені подобається. Працюю викладачем понад 20 років.
Чим займаєтеся у вільний час, чи є у Вас хобі?
Цікавлюсь живописом. Дуже люблю шити, а також люблю займатись інтер’єром.
Якби у світі зникли всі книжки, і була можливість зберегти тільки один екземпляр, що б Ви обрали?
Джон Голсуорсі, «Сага про Форсайтів» (увесь перелік).
Які три книжки Ви б порадили прочитати?
Важко радити. У кожного свої вподобання, смаки. Для мене, як я зараз зрозуміла, найближча англосаксонська класика: Вільям Теккерей «Ярмарок марнославства», Скотт Фіцджеральд «Нiч лагідна», Теодор Драйзер (можна майже всі романи).
Які три фільми Ви б порадили переглянути?
«Тихий Дон» (тільки герасимівська версія), «Вони боролися за Батьківщину» Сергія Бондарчука, «Дев’ять днів одного року» Михайла Ромма.
Чи вірите Ви в бога?
Складно відповісти. Але про 10 заповідей я ніколи не забуваю.
Ви полюбляєте подорожувати?
Ні. Я люблю почувати себе впевнено і зрозуміло.
Якби спіймали золоту рибку, які бажання загадали б?
Я якось звикла розраховувати тільки на себе (так мене вчила мама), тому нічого зайвого мені не треба.
Чи маєте Ви правило чи принцип, яким керуєтесь по життю?
«Роби, що належне, і хай буде, що буде.» Цей вислів приписують римському імператору Марку Аврелію, хоча вислів трохи трансформувався. І ще один вислів: «Свобода є усвідомлене виконання свого обов’язку.» На мою думку, це тісно пов’язано з розумінням своїх прав і обов’язків. Я цим і керуюсь у житті.
Чи були у Вашому житті випадки, які кардинально змінили Вас як особистість?
Випадки були, але мене не змінили. Незважаючи на мою несамовито дружню сім’ю, як виявилось, важкі та кардинальні рішення я приймаю сама.
Ким Ви хотіли стати в дитинстві?
Дуже здивуєтесь — льотчицею. Навіть вірш написала з цього приводу.
Як Ви відпочиваєте від студентів?
Я не втомлююсь, незважаючи на те, що додатково я заступник декана з соціальної роботи, тобто з питань гуртожитку. Я — та щаслива людина, яка з радістю йде на роботу і з радістю повертається додому.
Чого не вистачає студентам?
На мою думку, розуміння своєї мети, як то кажуть — мотивації.
Дехто вважає, що попередні курси були ліпші від теперішніх. Як Ви ставитесь до цієї думки?
Якийсь час так було, але нинішні першокурсники дуже відрізняються своєю відповідальністю та зацікавленістю. Це мене дуже тішить.
Чи вважаєте Ви, що методи викладання застарівають?
Я вважаю, що повинен бути розумний баланс. Я працюю переважно з молодшокурсниками. І зі свого досвіду знаю, що жодне онлайн-спілкування не замінить спілкування віч-на-віч зі студентом. Для «доросліших» студентів така технологія підходить.