Школа №197, м. Київ.

Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка, факультет кібернетики.

Із якого року працюєте викладачем у КПІ?

Із 1992.

Які предмети викладаєте?

«Бази даних та інформаційні системи», «Прикладне програмне забезпечення».

Чим займаєтеся у вільний час, чи є у Вас хобі?

Викладаю математику на французькій мові.

Якби у світі зникли всі книжки, і була можливість зберегти тільки один екземпляр, що б Ви обрали?

Олександр Пушкін, «Євгеній Онєгін»; Іхара Сайкаку, новели.

Якби спіймали золоту рибку, які бажання загадали б?

Залишатися в здоровому глузді, не втрачати інтересу до життя, отримувати нові приємні враження.

«Вік живи, вік учись». Що останнім часом вивчили або дізнались?

З інтересом, але з побоюванням, спостерігаю за розвитком технологій та пристроїв, із задоволенням переймаю нову інформацію від студентів.

Ким бажали стати в дитинстві?

Завжди було цікаво займатися математикою та іноземними мовами, і це вдалося втілити в життя.

Яким було Ваше студентське життя?

Була дуже велика дистанція між викладачами й студентами, також було мало доступу до комп’ютерів, і тому програмувати в основному доводилося на папері. Загалом, життя було цікавим і насиченим подіями. Лозунг в університеті — «здамо та перездамо сесію на 4 і 5».

Чи бувають улюбленці серед студентів, яким викладаєте?

Звісно, бувають, але до них, у свою чергу, висуваю більше вимог. Кому більше дано, із того треба більше спитати.

Вам шкода відраховувати студентів?

Ледарів — не шкода. Можна пожаліти студента, який намагався щось зробити, але йому це не вдалося. Дуже не люблю брехню, за яку жорстоко караю.

Часто можна почути: попередні курси були кращі від теперішніх. Як ви ставитесь до цієї думки? Чи правда, що в нашій країні з кожним роком погіршується якість виховання в школі?

«О часи, о звичаї». Із давніх часів старше покоління було незадоволене молодим. Рівень студентів знизився, тому що, починаючи зі школи, рівень претензій до знань став нижчим.