Коли я був аспірантом, мені почали давати вести деякі предмети з погодинною оплатою, а потім це стало частиною моєї роботи.
Чи займались Ви спортом?
У дитинстві займався дуже «близькими» видами спорту: шахами та… важкою атлетикою.
До речі, мій перший тренер зі штанги потім виховав олімпійського чемпіона, а згодом став тренером італійської збірної з важкої атлетики.
Ви любите подорожувати?
Подорожі, в основному, пов’язані з науковою та виробничою діяльністю. Відвідав США, Сінгапур, Німеччину, Велику Британію, Францію, Чехію. Також, коли відпустка — подорожую з сім’єю. Подорожувати подобається, але вдома краще.
Як проводите дозвілля?
Проводжу з сім’єю, якщо залишається вільний час. Удома є невеличка бібліотека; як тільки піду на пенсію, буду читати.
Якби на світі зникли всі твори мистецтва, яку книжку, музичний твір та фільм Ви би зберегли?
Музика: без сумніву, мамина колискова (якась журлива українська пісня).
Книжка: Фазіль Іскандер («Сандро з Чегема» або будь-який томик його творів).
Фільм: залежить від настрою.
А взагалі-то, питання неявно виходить із того, що сталася якась катастрофа, і потрібно рятуватися. У такому випадку я брав би не книжки, а зброю та їжу, щоб урятувати рідних та близьких.
Чи шкода Вам відраховувати студентів?
Суто по-людському шкода, зрозуміло, що це може істотно вплинути на долю людини. Я відраховую, як правило, у двох випадках: коли студент помилився професією, і його потрібно відраховувати, щоб він знайшов себе в цьому житті, або коли людина просто не хоче вчитися.
Як Ви ставитесь до тих, хто відновлюється декілька разів?
Я, взагалі, вважаю, що можна відновлюватися безліч разів. Інколи молода людина ще не розуміє, що їй потрібно, а потім піде попрацює, і повертається. Важливо, не скільки разів людина падає, а скільки встає.
Як Ви думаєте, якої думки про Вас студенти?
Думаю, що різної. І це правильно. Якщо людина подобається всім, то це підозріло. Я впевнений, що комусь я не подобаюсь, комусь — дуже не подобаюсь, а хтось, мабуть, у захваті від мого стилю викладання.
Викладач повинен виконувати свою основну місію: він має «запалити» людину, щоб їй подобалась її робота, її навчання. Коли в людини горять очі — це найголовніше.
Останнім часом зустрічаються студенти, яким нічого не хочеться, просто ні-чо-го-не-хо-четь-ся. Так — погано, бо людина не працює над собою, а це потрібно робити все життя.
Чи вчитесь Ви чогось від студентів?
Обов’язково. Фактично на кожній парі дізнаєшся щось нове. Дуже рідко, звичайно, у фаховому плані, але теж буває, тому що студенти ставлять такі запитання, що сам би ніколи не здогадався, що це взагалі може викликати питання. Для відповіді на такі запитання потрібно придумати якісь цікаві приклади, інакше підійти до задачі. Ті студенти, у яких я вів практичні заняття з математичного аналізу, мабуть, пам’ятають, що часто задачі ми спеціально розв’язуємо не одним способом, а двома, трьома… Поки не дійдемо до оптимального.
А з іншого боку, із філософського погляду, будь-яке спілкування є взаємокорисним. І неважливо, спілкуєшся ти з дорослим чи з дитиною.
Чи вважаєте Ви, що з роками рівень студентів падає, і з чим це пов’язано?
100%. Я не вважаю, я бачу це. Я викладаю математичний аналіз уже більше за 20 років (рік через рік). Різні студенти пишуть часто одні й ті самі контрольні роботи, і крива результатів поступово спадає. Пов’язано це з цілим комплексом проблем, але основна — це слабка мотивація студентів.
Як би Ви хотіли змінити навчальний процес?
Я думаю, що ми будемо змінювати, і з допомогою студентів також, роботу з нашими абітурієнтами.
Хочеться, щоб до нас приходили люди, яким хотілося б займатися тим, чого ми навчаємо, а не просто люди, які випадково сюди потрапили. Тобто хай у нас буде менше абітурієнтів, але вони будуть мотивованіші.
Також розбудуємо роботу зі студентами, що працюють за спеціальністю.
Як показує практика, далеко не завжди відмінники в школі — відмінники в інституті. Бувають такі молоді люди, що не дуже добре вчилися в школі, але вони чітко знають, чим хочуть займатися. І вони закінчують КПІ з червоним дипломом, стають добрими фахівцями. Тому тут, на мій погляд, найголовніше — умотивованість студентів, які в нас навчаються.
Чи є у Вас улюбленці серед студентів?
Ні, таких точно немає. Я завжди умовно поділяю студентів на сильніших, слабших, середнього рівня, але суто з прагматичних цілей. Я роблю це для того, щоб знайти до кожного свій підхід у плані навчання. Із поняттям «улюбленець» знання взагалі не корелюють: може бути погана людина, але добрий спеціаліст.
Які якості в людях Ви ціните, а які найбільше Вам не подобаються?
Якщо брати якості студентів нашої кафедри, то цінними є вмотивованість чи цілеспрямованість, порядність, інтелігентність, вихованість. Наприклад, чітко можу відрізнити, коли до аудиторії заходять мої студенти з нашої кафедри, а коли — студенти інших кафедр. «Мої» студенти із найпершого заняття звикли, що завжди потрібно першими пропускати дівчат.