Темнікова Олена Леонідівна

Сторінка проекту «Intellect»: http://intellect.pma.fpm.kpi.ua/profile/tol4

Народилася 18 вересня 1962 в Севастополі. Закінчила звичайну київську школу № 29, проте в ній стараннями чудового математика й педагога Галіціяна Євгена Михайловича було створено сильний математичний клас. Тому я стала програмістом ще в шкільні роки, практику проходили на ЕОМ «Мир-2». У 1985 році з відзнакою закінчила кафедру прикладної математики КПІ, залишилася працювати в інституті. На свою рідну кафедру повернулася вже в якості викладача в 1997 році.

Які предмети Ви викладаєте?

«Дискретна математика», «Математична логіка та теорія алгоритмів», «Методи штучного інтелекту», «Інтелектуальний аналіз даних».

Розкажіть, будьте ласкаві, про своє хобі.

Дуже люблю подорожувати, відвідувати нові країни, нові міста. Це дозволяє дізнатися про далекі краї багато такого, чого не вичитати в жодних книжках чи путівниках.

Із кожної подорожі ми в якості сувенірів привозимо дзвіночки. У нас удома вже утворилася досить велика колекція — певно, близько 300. У колекції багато дзвіночків цікавої форми, із різних матеріалів — металу, кераміки й таких незвичних для дзвіночків, як лоза, дерево.

У минулі роки часто ходила в походи. Дуже люблю свій рідний Крим — там можна знайти «картинки» на будь-який смак. Відпочивати в Криму ніколи не буває нудно.

Ну а щодо «домашнього» хобі, то намагаюся частіше (на жаль, дуже часто не вдається) відвідувати театр, при чому віддаю перевагу класичним оперним та балетним постановкам. Із задоволенням відвідую різні виставки.

Уявіть, що на Землі можуть зникнути всі книжки, музика, фільми, але у Вас є можливість залишити по одному екземпляру. Що би Ви зберегли?

Важко уявити. У мене, звісно, є декілька фільмів, які я з задоволенням переглядаю кілька разів, улюблені автори… Але я не настільки категорична, щоб вибрати щось одне. Будемо створювати нові твори.

Чи було у Вас у житті щось таке, що кардинально його змінило? Якщо було, то що саме?

Мабуть, такою подією можна вважати народження сина. Потрапляєш на інший рівень відповідальності, змінюються життєві пріоритети, раптом починаєш розуміти своїх батьків.

Що у Вашому житті змінилося після розпаду радянського союзу?

Важко сказати, що змінилося, тому що все тече, і як би склалося життя за якогось іншого розвитку подій, ми можемо тільки міркувати.

Раніше життя було передбачуванішим. Зараз же через більшу кількість можливостей у людей з’явився вибір, а відтак виникає потреба приймати рішення самостійно. На жаль, не всі на це здатні, багато хто губиться і не знаходить себе в цьому житті.

Розпад союзу вніс великі (і не завжди гарні) зміни в нещодавно спокійніше й розміреніше життя. Проте з’явилося більше можливостей, особливо в сильних розумних задиристих молодих людей та дівчат: навчання за кордоном, цікаві нові спеціальності, участь у проектах. Але все це, скоріше за все, не так уже й пов’язано з розпадом союзу, просто обумовлено прогресом і розвитком суспільства.

Можливостей стало більше, однак далеко не всі молоді люди можуть знайти роботу, сродну працю.

А взагалі, ніякі катаклізми не повинні порушувати ваш внутрішній світ (цього б дуже хотілося). Як казав Шатобріан: «Якби я ще вірив у щастя, то шукав би його в монотонності життєвих звичок».

Вам шкода виганяти студентів?

Шкода. Я вважаю, що це ― сильний удар по людині, навіть якщо вона сама ще поки цього не усвідомлює.

Як Ви ставитеся до того, що деякі студенти заново поступають на ту саму кафедру?

Мені здається, що люди, які заново поступають на кафедру, з якої їх відрахували, роблять помилку. Не можна двічі увійти в ту саму річку. Або це не її дорога, або вона занадто ледача чи безвідповідальна, що дозволила себе вигнати. Повертається туди, де в неї зіпсована репутація, де все нагадує про невдачі. Мабуть, не можу пригадати студента, який би повторно вступив до нас і почав учитися краще, ніж раніше.

Часто можна почути: попередні потоки були краще за теперішні. Як Ви ставитеся до такої думки? Чи правда, що в нашій країні з кожним роком погіршується якість освіти?

Рівень того, що я розумію під освітою, був, звичайно, вище. Хоча сьогоднішня молодь володіє деякими знаннями, котрі попереднім поколінням були незнайомі. Розширення інформаційного поля і доступність багатьох речей змінили стиль мислення. На мою думку, зникла здібність до аналізу, елементарних міркувань; істотно знизився загальнокультурний рівень молоді; немає ініціативного мислення, креативності, у всьому проглядається школярство. Іноді незнання елементарних речей, убогість думки вражають.

Можете навести якийсь наочний приклад подібних змін?

Ось, наприклад, раніше, щоб підготуватися до іспиту, студент брав книжку у бібліотеці і виписував звідти якісь потрібні речі. І для того, щоб не переписувати весь том, текст потрібно було уважно прочитати, зрозуміти, проаналізувати, виділити головне і його законспектувати. А зараз — у пошуковику вбивають слова, і за секунду на екрані є готова відповідь, вона доступна, але її ніхто не пропускає через себе, бо вона завжди під рукою.

«Вік живи, вік учись». Що Ви за останній час вивчили або дізналися?

У принципі, люди, що вміють мислити, завжди знаходяться в процесі дізнавання або пізнавання чогось нового. Якщо підходити з цікавістю до всього, чим займаєшся, то доводиться й конспекти оновлювати, і заняття насичувати новими формами й прикладами. Також я завжди ґрунтовно готуюся до своїх поїздок — вибираю маршрути, вивчаю мапи.

Кажуть, що люди з активною пізнавальною жилкою живуть довше та щасливіші. Чого й вам усім бажаю.