Тавров Данило Юрійович

​Сторінка проекту «Intellect»: http://intellect.pma.fpm.kpi.ua/profile/tdy3

Народився 21 лютого 1991 р. в Києві. Завершив спеціалізовану школу №135 м. Києва, із поглибленим вивченням англійської мови. Школа до математики й фізики не мала особливого стосунку, тому вибір прикладної математики приголомшив багатьох, особливо родину, у якій не було технарів. Віддалений стосунок до математики, можливо, мала бабуся, котра все життя пропрацювала в торгівлі.

Завершив кафедру прикладної математики у 2013 р.

Які предмети Ви викладаєте?

«Нечітка математика», «Еволюційні обчислення», «Забезпечення якості ПЗ», «Математичний аналіз», «Теорія функцій комплексної змінної».

Скажіть, коли у Вас виникло бажання викладати?

Бажання викладати виникло на другому курсі, тоді Лідія Іванівна Якут, що читала «Чисельні методи», дала мені можливість прочитати лекції з чисельного диференціювання, а згодом і чисельного інтегрування. Мені це здалося дуже цікавим. Я підійшов до Копичка Сергія Миколайовича з питанням: «Як стають викладачами?» Із того часу, починаючи з четвертого курсу, він залучав мене до своєї роботи.

Згодом, уже на шостому курсі, під час оновлення навчальних планів на кафедрі, Олег Романович Чертов запропонував поставити новий курс у магістратурі — «Нежорсткі методи обчислень».

Які Ваші плані на викладацьку діяльність?

Викладацька діяльність гарна тим, що в ній збалансовано навантаження, а це дозволяє, окрім власне викладання, займатися заняттям, котре приносить додатковий дохід. Доти, доки це зберігатиметься, я маю намір залишатися викладачем кафедри.

Чи маєте Ви зараз хобі?

Я полюбляю читати книжки та грати на синтезаторі, пишу музичні твори. Наразі маю понад 15 композицій.

Також цікавлюся політичною ситуацією в державі, аналізую поточні події.

Даниле Юрійовичу, уявіть, що у світі зникли всі книжки, музика та фільми, а Вам потрібно вибрати по одному екземпляру. Що Ви залишите собі?

Питання для мене дуже складне, оскільки надто відповідальне. Чи є сенс жити у світі, де пропали всі твори мистецтва?

Уявіть, що Ви спіймали золоту рибку. Які бажання Ви б їх загадали?

Знаєте, мені здається, що всього у власному житті потрібно досягати своїми руками та покладатися тільки на самого себе. Загадувати ж бажання — це інфантилізм, від котрого нашому суспільству варто позбутися. Тому рибку я б відпустив.

Можу, тим не менше, назвати мету, котру ставлю перед собою: докласти максимальних зусиль, щоб розвивати кафедру прикладної математики, щоб вона стала найкращою в Україні у своєму напрямку.

Ким Ви мріяли стати в дитинстві?

Як би це не здалося дивним, але я мріяв стати вченим. Щоправда, тоді ця діяльність мені здавалася дещо інакшою. Наприклад, я не працюю в лабораторії абощо.

Ви вірите в Бога?

Ні.

Чи бувають у Вас улюбленці серед студентів?

Так, бувають, серед них зустрічаються люди креативні, природні, котрі мислять нестандартно, із ними мені цікаво спілкуватися. Це не залежить від успішності людини в предметі. Є об’єктивно гарні студенти, але вони можуть бути для мене нецікаві як особистості. А є студенти погані, розхлябані, незібрані, але незібраність їхня росте не від небажання вчитися, а від деякого стану душі, наявності творчих думок.