Маслянко Павло Павлович

У якому університеті Ви навчались та за якою спеціальністю?

КПІ, факультет систем управління.

Із якого року працюєте викладачем в КПІ?

Із 1977.

Які предмети Ви викладає?

«Комп'ютерні мережі», «Моделювання складних систем», «Основи наукових досліджень та організація науки», «Проектування автоматизованих систем».

Який науковий ступінь маєте?

Кандидат технічних наук.

Які у Вас хобі?

Своїм хобі вважаю роботу зі студентами. Найбільше пишаюся своїми учнями. У вільний час працюю.

Якби у світі зникли всі книжки, і була можливість зберегти тільки один екземпляр, що б Ви обрали?

Навіть уявити подібну ситуацію страшно. Полюбляю сучасних письменників, наприклад, Ліну Костенко.

Якби спіймали золоту рибку, які бажання загадали б?

Розвожу золотих рибок. Усі мої студенти — це золоті рибки.

«Вік живи, вік учись». Що останнім часом вивчили або дізнались?

Це спосіб існування сучасної людини, який я сповідую.

Ким бажали стати в дитинстві?

Виріс у родині вчителів, і тому вважаю, що моя мрія здійснилась.

Яким було Ваш студентське життя?

Воно було набагато бідніше, ніж життя нинішніх студентів, але значно цікавіше. Не було Інтернету, вуха не були заткнуто навушниками плеєрів, і люди значно більше спілкувалися. «Раніше, коли друзі віталися, подавали один одному руки, а зараз витягають навушники».

Чи бувають улюбленці серед студентів?

Люблю усіх студентів. Із останніх, якими дуже пишаюся, є, наприклад, Коля Козленко, Павло Ліссов — захистив дисертацію і працює в Австрії, Андрій і Сергій Вознюки — PhD студенти у Швейцарії, Коля Курутін — працює в Силіконовій долині, Саша Майстренко — працював у дослідницький лабораторії IBM у Цюриху, успішно захистив дисертацію, Андрій Рябушенко — блискуче захистив кандидатську дисертацію і впровадив результати роботи в UBS банку в Лондоні, Павло Юрійчук — працював у Нью-Йорку програмістом, Сергій Присяжний — уперше в Україні розробив українську захищену операційну систему на базі FREE BSD, та багато інших студентів.

Чи шкода відраховувати студентів?

Був ініціатором відрахування лише одного студента за 40 років. Причиною цього стала не зовсім тактовна поведінка останнього.

Часто можна почути: попередні курси були кращі від теперішніх. Як ставитесь до цієї думки? Чи правда, що в нашій країні з кожним роком погіршується якість виховання в школі?

На жаль, якість виховання з дитячого садка, навчання зі школи і набуття фаху в університеті суттєво погіршилася. Тим не менше, радо відзначаю, що в кожній групі студентів на 5–6 курсі відсотків 20 — надзвичайно талановиті учні. Тобто в Україні народжується дуже багато талановитих дітей, але їм, звичайно, потрібний пастир, викладач. Ситуація погіршення якості виховання — проблема нашої держави, яка залежить від того, як саме суспільство ставиться до свого майбутнього.