Програма | Бакалаврат |
Семестр | осінь |
Курс | 1 |
Кількість кредитів ECTS | 3 |
Програму навчальної дисципліни «Дискретна математика» складено відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів за спеціальністю 113 Прикладна математика.
Навчальна дисципліна належить до циклу навчальних дисциплін природничонаукової підготовки.
Предмет навчальної дисципліни – дискретні математичні структури та їх властивості.
Міждисциплінарні зв’язки:
1. Мета та завдання навчальної дисципліни
1.1. Мета навчальної дисципліни
Метою навчальної дисципліни є формування у студентів здатностей:
1.2. Основні завдання навчальної дисципліни
Згідно з вимогами освітньо-професійної програми, студенти після засвоєння дисципліни «Дискретна математика» мають продемонструвати такі результати навчання:
знання:
уміння:
досвід:
2. Структура навчальної дисципліни
На вивчення дисципліни «Дискретна математика» відводиться 225 годин / 7,5 кредитів ECTS. Навчальна дисципліна містить кредитні модулі:
1) «Дискретна математика 1. Теорія множин»
2) «Дискретна математика 2. Комбінаторика»
Рекомендований розподіл навчального часу
Форма навчання |
Кредитні модулі |
Всього |
Розподіл навчального часу за видами занять |
Семестрова атестація
|
Розподіл аудиторних годин на тиждень за курсами і семестрами |
||||
кредитів |
годин |
Лекції |
Практичні заняття |
СРС |
|||||
І | |||||||||
I | ІІ | ||||||||
Денна |
Всього |
6,5 |
195 |
72 |
72 |
51 |
|||
1 |
3 |
90 |
36 |
36 |
18 |
Екзамен |
4 | ||
2 |
3,5 |
105 |
36 |
36 |
33 |
Екзамен |
4 |
3. Зміст навчальної дисципліни
Кредитний модуль 1. ДИСКРЕТНА МАТЕМАТИКА-1. ТЕОРІЯ МНОЖИН
РОЗДІЛ 1. МОВА МАТЕМАТИЧНИХ ТВЕРДЖЕНЬ. ТЕОPІЯ МНОЖИН, ВІДНОШЕНЬ І ВІДОБРАЖЕНЬ.
Тема 1.1. Мова математичних тверджень. Теорія множин.
Тема 1.2. Теорія відношень.
Тема 1.3. Відображення і функції.
Тема 1.4. Потужність множин. Кардинальна арифметика.
РОЗДІЛ 2. ТЕОРІЯ РЕШІТОК.
Тема 2.1. Відношення порядку.
Тема 2.2. Решітки та їх властивості.
Тема 2.3. Будова і теорія представлення.
РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ГРАФІВ.
Тема 3.1. Основні поняття теорії графів і їх властивостей.
Тема 3.2. Матричні методи дослідження графів.
4. Рекомендований перелік практичних занять
Метою практичних занять є закріплення отриманих на лекції основних положень по кожному з розділів, розширення цих знань за рахунок вирішення реальних задач та набуття навичок з практичного використання визначень дискретного аналізу та математичного моделювання. Для цього треба відпрацювати такі теми:
Кредитний модуль 1. ДИСКРЕТНА МАТЕМАТИКА-1. ТЕОРІЯ МНОЖИН
5. Рекомендована література
5.1. Базова література
1. Таран Т. А. Основы дискретной математики. Учебное пособие. К.: Просвіта. – 2003. – 287c.
2. Таран Т. А. Основы математической логики. К.: КПИ. – 1996. –с. 64.
3. Бардачов Ю.М., Соколова Н.А., Ходаков В.Є. Дискретна математика. – К.: Вища школа. 2002. - 287с.
4. Нікольський Ю.В., Пасічник В.В., Щербина Ю.М. Дискретна математика. К.: Видавнича група BHV. 2007.- 368 с.
5. Темнікова О.Л. Дискретна математика: методичні вказівки до практичних занять з дисципліни «Дискретна математика» для студентів напряму підготовки 6.040301 «Прикладна математика» [Електронне видання] / О.Л.Темнікова – К. : НТУУ «КПІ», 2013. – 56 с.
6. Новиков Ф.А. Дискретная математика для программистов. 2ое издание. Учебник для ВУЗов. СПб.: Питер. – 2006. – 368c.
7. Мендельсон Э. Введение в математическую логику. –- М.: Наука, 1976.
8. Лавров И. А., Максимова Л. Л. Задачи по теории множеств, математической логике и теории алгоритмов. – М. : Наука, 1975.
9. Шапорев С.Д. Дискретная математика. Курс лекций и практических занятий. СПб.: “БХВ – Петербург”. – 2006.- 396c.
5.2. Допоміжна література
1. Берж К. Теория графов и ее приложения. – М.: Изд. Иностр. Лит., 1962.
2. Биркгоф Г. Теория решеток. – М.: Наука. 1984. 568 с.
3. Гильберт Д., Бернайс П. Основания математики. Логические исчисления и формализация арифметики. –- М.: Наука. 1979.
4. Гиндикин С. Г. Алгебра логики в задачах. – М.: Наука. 1972.
5. Горбатов В. А. Основы дискретной математики. М.:Высш.шк,1986-311 с.
6. Ершов Ю.А., Палютин Е.А. Математическая логика.–М.: Наука, 1979.
7. Клини С. К. Введение в метаматематику. М.: Мир. 1957.
8. Клини С. К. Математическая логика. - М.: Мир, 1973.
9. Коэн П. Дж. Теория множеств и континуум-гипотеза. – М.: Мир. 1973.
10. Кузнецов О. П., Адельсон-Вельский Г. М. Дискретная математика для инженера. –- М.: Энергия. 1980.
11. Куратовский К., Мостовский А. Теория множеств. – М.: Мир. 1970.
12. Нефедов В. Н., Осипова В. А. Курс дискретной математики. –- М.: МАИ. 1992.
13. Оре О. Теория графов. – М.: Наука, 1968.
14. Столл Р. Множество, логика, аксиоматические теории. – М.: Просвещение, 1968.
15. Харари Ф. Теория графов. – М.: Мир, 1973.
16. Хаусдорф Ф. Теория множеств. – М.: ОНТИ, 1937.
17. Черч А. Введение в математическую логику - М.: ИЛ. т.1. 1961.